Хвороби собак і кішок, викликані блохами.
Такі паразити, що живуть на Вашому вихованцю, як блохи, небезпечні тим, що здатні спровокувати захворювання, якими хворіють не тільки собаки і кішки, а й люди.
Алергічний дерматит.
Алергії, які бувають у собак, найчастіше пов'язані саме з блохами. Алергічний дерматит через бліх в основному триває до тих пір, поки собака не позбавиться від цих паразитів. У собак, які більше, ніж інші схильні до алергічних реакцій, алергія на бліх розвивається дуже швидко. Голова, живіт і корінь хвоста особливо схильні до поразок алергічним дерматитом. Тут ймовірність розчісування і поразки шкіри собаки внаслідок нестерпного свербіння дуже велика. Якщо вчасно не вжити заходів по знищенню паразитів і захисту собаки від бліх, то алергічні реакції будуть постійно повторюватися, тим самим значно погіршуючи загальний стан здоров'я і самопочуття собаки.
Алергічний дерматит розвивається внаслідок попадання слини блохи в кров собаки. Слина бліх містить, приблизно 15 компонентів, які можуть викликати алергічну реакцію у собаки. Особливістю розвитку алергії на бліх є поступове посилення запального процесу внаслідок укусів бліх, пік якого досягається на четвертий день після впливу алергену.
Особливістю алергічної реакції при блошиному дерматиті є те, що в процесі не бере участь гістамін. Тобто, антигістамінні препарати не здатні зупинити процес розвитку алергії, але частково зняти свербіж зможуть. Зупинити процес можливо в разі використання кортикостероїдних гормонів. Якщо собака не страждає діабетом і має здорове серце і нормальні процеси метаболізму, для лікування алергічного дерматиту можна вибрати кортикостероїди. Захист від бліх собаки та приміщення, в якому вона мешкає - основний засіб попередження розвитку цього захворювання.
Важливо не забувати обробляти пошкоджену шкіру собак спочатку асептичними розчинами, і потім препаратами з антибіотиками.
Гемобартонельоз.
Гемобартонельоз - це інфекційна анемія кішок. Збудник гемобартонельозу - Haemobartonella felis, який відноситься до групи мікроорганізмів, що звуться мікоплазмами. Небезпека цього мікоплазменного організму в тому, що він викликає ураження еритроцитів тварини, в якому знаходиться. Цей паразитуючий мікроорганізм прикріплюються до стінки мембрани еритроцита, не проникаючи через неї, і тим самим пошкоджує її поверхню. Прикріплюючись в глибині мембрани, він деформує її, вражаючи тим самим клітину еритроцита. Основним засобом транспортування цієї інфекції є блохи, які переносять цей вид мікоплазматичних організмів через укуси від однієї особини з інфікованою кров'ю, до іншої. Так само можливе зараження гемобартонельозом через відкриті рани. У одних кішок це захворювання може проходити непомітно, без симптомів. Інші ж можуть отримати серйозне захворювання, яке супроводжується втратою ваги, депресією, жовтяницею і навіть смертю.
Деякі кішки можуть швидко відчути покращення після хвороби, але вони стають носіями цього організму і відповідно цього захворювання.
Лікування проводять за допомогою антибіотиків, таких як тетрациклін, окситетрациклін, доксициклін, що даються протягом трьох тижнів. Для зупинки руйнування червоних кров'яних тілець в організмі кішки, у випадку дуже швидкого розвитку хвороби, їй можуть давати великі дози преднізолону.
Врятуватися від гемобартонельозу можна за допомогою захисту кішки від зараження блохами, використовуючи спеціальні краплі від бліх, нашийники та аерозолі (спреї від бліх), наприклад, з діючою речовиною піретрину.
Дипілідіоз (огірковий ціп'як).
Дипілідіоз - інвазивне захворювання собак і кішок, причиною якого є огірковий ціп’як - цестода, що паразитує в тонкому відділі кишечника тварини. Заразитися їм можуть як будь-які тварини, так і людина. Збудник захворювання - Dipylidium caninum. Цей черв'як проникає в організм тварини у вигляді личинок, в момент, коли тварина намагається позбутися від бліх, вошей і волосоїдів, з'їдає їх. Личинки прикріплюються до кишкової стінки в тонкому відділі кишечника і розвиваються, перетворюючись на дорослу особину. Розміри цього паразита можуть досягати близько одного метра в довжину. Яйця паразитів періодично виходять з калом тварини. За формою схожі на огіркове насіння, звідси і назва. Личинки бліх і волосоїдів ковтають яйця огіркового ціп'яка, і в їх організмі виростають личинки хробака. Цестоди небезпечні тим, що виділяють токсичні продукти своєї життєдіяльності і також пошкоджують стінку кишечника тварини, провокуючи тим самим кишкові кровотечі. Вони також можуть викликати непрохідність кишечника і його заворот. Основними ознаками захворювання є підвищений апетит і при цьому значне схуднення тварини. Тварини їздять на попі, періодично виникає блювота, пронос, запори.
Запобігти захворюванню реально, систематично проводячи дегельмінтизацію тварини і ретельно оберігаючи кішку або собаку від зараження блохами.
