Історія розвитку та основні цілі кролівництва
Розвитку кролівництва в Україні надається велике значення як одному з джерел постачання населення дієтичним м'ясом, а легкої промисловості - сировиною.
У порівнянні з іншими сільськогосподарськими тваринами кролики вигідно відрізняються скоростиглістю, плодовитістю і широкими можливостями використання одержуваної від них продукції. Частина цієї продукції отримують ще за життя тварини (пух, гніздовий пух, шерсть, гній) і частина - після забою (м'ясо, шкурки та ін.). Нарешті, кролика широко використовують у наукових дослідженнях як лабораторну тварину біологи, медики, ветеринари, а також в діагностичних лабораторіях і на біофабриках.
До основної продукції кролівництва відносять м'ясо, шкурки і пух, які є сировиною для харчової, хутропереробної, фетрової та трикотажної промисловості. Кількість і якість продукції, отриманої від кроликів, в значній мірі залежать від породних особливостей, спадкових задатків, впливу факторів зовнішнього середовища та інтенсивності господарського використання тварин.
Під час і після першої світової війни відбувається різке збільшення поголів'я кроликів. У 1923 р. світове виробництво кролячих шкурок становило 187 млн. штук. До країн з розвиненим кролівництвом, таких, як Франція, Бельгія і Голландія, приєднуються Англія і Німеччина. У Німеччині з 1907 по 1923 рр. виробництво шкурок збільшилося з 500 тис. до 20,5 млн.
У 1927 р. в Україну було завезено близько 15 тис. високоцінних тварин порід білий велетень, фландр, шиншила (дрібна), шампань, віденський білий, віденський блакитний, гаваней, баран ангорський. У роки першої п'ятирічки (1928-1932 рр.) у різних зонах країни були створені великі племінні господарства. У їх завдання входило масове відтворення племінних тварин, проведення контрактації кроликів серед організацій та населення, поліпшення місцевих безпородних тварин шляхом схрещування з чистопородними самцями. Вжиті заходи забезпечили кролівництво швидкими темпами розвитку. До 1933 р. основне стадо кроликів в країні зросло до 2,5 млн. голів і було заготовлено близько 22 млн. кролячих шкурок. У СРСР були побудовані фабрики з переробки кролячих шкурок. У 1935-1936 рр. в загальній продукції хутрообробної промисловості шкурки кроликів становили 35%.
У роки Великої Вітчизняної війни відбулося значне скорочення поголів'я кроликів, числа кролячих ферм і обсягів продукції. У 1944 р. було заготовлено всього близько 900 тис. кролячих шкурок.
У післявоєнний період рішенням РНК СРСР і ЦК ВКП (б) про Державний план розвитку тваринництва в громадському секторі на 1945 р. була поставлена задача відновлення і подальший розвиток кролівництва. У країні організовують Державні племінні розсадники, відновлюють і створюють нові кролячі ферми. Вжиті заходи дозволили з 1945 по 1953 р. збільшити заготовки кролячих шкурок з 3,6 млн. до 37,7 млн. штук на рік.
Максимального розвитку галузь досягла в 1961 р., коли було заготовлено 56,7 млн. шкурок і 41,2 тис. т кроликів в живій масі. Перелом у розвитку кролівництва настав в 1970 р. поставлено завдання в найближчі роки перевести галузь на промислову основу. У зв'язку з цим були посилені науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи в галузі розведення, годівлі, утримання і технології кролівництва. Все це позитивно позначилося на розвитку кролівництва. В даний час найбільшу кількість кролячої продукції виробляють кролівники-любителі.
