Для лікування актиномікозу у корів застосовують етіотропну і імунологічну терапію
При лікуванні актиномікозу у корів широко застосовуються різні методи лікування, про які Ви дізнаєтесь зі статті.
Актиномікоз великої рогатої худоби - це хронічне інфекційне захворювання тварин і людини, що викликається променистим грибком і характеризується утворенням гранулематозних вогнищ у різних органах і тканинах та формування абсцесів і свищів.
При відсутності лікування і зниженій резистентності організму можливий розвиток генералізованої форми актиномікозу з ураженням нирок, печінки, легенів, мозку і т.д.
Загальна клінічна ознака актиномікозу у корів - утворення актиномікоми, що представляє із себе повільну щільну безболісну холодну пухлину. Актиномікозні поразки у великої рогатої худоби локалізуються в області голови, уражається нижня (частіше) і верхня щелепи, міжщелепний простір, підщелепні лімфатичні вузли і кісткова тканина.
У початковій стадії хвороби хороші результати отримують при використанні йодистих з'єднань всередину і для ін'єкцій в актиномікози. При лікуванні актиномікозу у корів широко застосовується етіотропна терапія, тобто антибіотикотерапія. Рекомендується щодня протягом 4-6 днів вводити в актиномікому окситетрациклін в дозі 200 тис. од. телятам у віці до року і 400 тис. од. тваринам старше року. Для обколювання актиноміком використовують також поліміксин (900 ОД антибіотика розчиняють в 20 мл 0,5% розчину новокаїну), один раз в 10 днів.
Одночасно з лікуванням антибіотиками внутрішньовенно ін'єктують йодистий калій (100мл 10%-го розчину на введення). Є повідомлення про лікування актиномікозу ультразвуком. Найбільш ефективні хірургічні методи лікування - видалення актиномікоми разом з капсулою. Для підвищення ефективності хірургічного лікування актиномікозних гранульом у великої рогатої худоби необхідно попередньо провести інтенсивний курс антибіотикотерапії, що складається з місцевого обколювання антибіотиками і внутрішньоартеріального їх введення.
Для дезінфекції тваринницьких приміщень застосовують 2-3%-ві розчини їдкого лугу або гашеного вапна.
У районах, стаціонарно неблагополучних по актиномікозу, не слід випасати тварин на низьких, заболочених, сирих пасовищах. По можливості необхідно змінити пасовище, поліпшити умови годівлі та утримання. Грубі корми (сіно, солому, полову) перед згодовуванням необхідно запарювати. Хворих актиномікозом тварин необхідно ізолювати.
