Сечокам'яна хвороба котів – найпоширеніше захворювання з індивідуальним лікуванням
Важливим моментом підтримки здорового стану вихованця є профілактика сечокам'яної хвороби. При цьому особливу увагу слід приділити харчуванню.
Коти, на відміну від кішок, частіше страждають від сечокам’яної хвороби, що пов’язано з їх анатомічними особливостями. Захворювання може проявитися вже у віці 2-6 років. Хворобі сприяє такий фактор, як ожиріння, а не кастрація, як вважає більшість власників. Споживання сухих кормів при наявності необмеженого доступу до питної води не впливає на розвиток хвороби, а використання професійних кормів преміум класу навіть дозволяє уникнути її появи.
Згадка про сечокам'яну хворобу у котів вперше зафіксована у 70-х рр XX століття. У 1973 році вчені вперше припустили вірусну причину виникнення цього захворювання. На сьогоднішній день доведено, що мала кількість води, яка надходить в тваринний організм, та завищений показник рівня рН сечі провокують появу уролітів і розвиток сечокам'яної хвороби у котів. Камені (уроліти) утворюються різного хімічного складу. Так, можуть входити фосфати, урати, карбонати, оксалати, сечова кислота, ксантин, цистин, тощо. Кількість їх також може бути різною: від одного до ста і навіть більше. За величиною – від просяного зерна до волоського горіха. Інколи сечокам'яна хвороба у котів навіть не має зовнішніх проявів, якщо камені не мають гострих країв і не закупорюють просвіти уретрального каналу. Тварина тільки частіше ходить до туалету, тужиться, а виділення сечі не відбувається або ж надто слабким струменем.
З метою діагностики сечокам'яної хвороби у котів лікар оглядає тварину, опитує господаря, проводить лабораторні дослідження сечі, ультразвукове та рентгенологічне дослідження. Частіше хвороба виникає у тварин, що проживають у місті, навіть у віці один рік. Це пояснюється їх малорухливим способом життя, так як вони дуже рідко або навіть ніколи не покидають стіни квартири.
Сечокам'яна хвороба котів являється найпоширенішим захворювання, що потребує індивідуального лікування, тобто має бути врахований вік та вид тварини, її стать, ступінь ураження і наявність інших супутніх проблем зі здоров’ям. Часто для лікування кішок застосовується баралгін для зменшення больового відчуття у дозуванні 1/16 чи 1/8 таблетки з урахування ваги тіла. В деяких випадках призначається трав’яний настій, в склад якого входить чорна смородина, аптечка ромашка, колосова лаванда, біла береза, звичайний ялівець, червона та кримська троянди, хміль, брусниця, мучниця, подорожник, кропива, шипшина, хвощ польовий. За 20-30 хвилин до та після прийому трав’яного настою можна давати тварині по одній чайній ложці морквяного, суничного чи полуничного соку. Позитивний ефект був помічений при споживані пареного гарбуза із медом. Дехто із власників практикує проведення гарячої ванни. Це коли кота занурюють у воду на 10-15 хвилин по груди. Температура води при цьому має бути такою, яку легко переносить людина. Така процедура має знеболюючих та протиспазматичний ефект. Після неї тварина протягом години має спокійно лежати. У більшості випадків вже через декілька повторень кіт починає самостійно мочитися.
Важливою умовою успішного лікування кішок при сечокам'яній хворобі є дотримання дієтичного харчування. З раціону тварини мають бути виключені будь-які консерви та сухий корм у вигляді кульок і зірочок. Застосовуються лише професійні лікувальні корми для кішок, що збагачені вітамінами В1, В2, В6 та А. Можна спробувати давати вихованцю свіжу зелену кропиву у літній період, та висушену – в інші пори року.
Важливим моментом підтримки здорового стану вихованця є профілактика сечокам'яної хвороби. При цьому особливу увагу слід приділити харчуванню, воно не має одноманітним, а також виключити споживання продуктів, в яких міститься велика кількість солей (морепродукти, риба, мінеральні добавки, молоко). Тварина завжди має бути забезпечена вільним доступом до чистої питної води. Якщо вихованця годують натуральною їжею, тоді в раціон в обов’язковому порядку мають бути включені вітаміни, а при використанні промислових сухих кормів краще віддавати перевагу із позначками "для профілактики сечокам'яної хвороби" чи "для кастрованих котів".
