Сказ собак небезпечний ураженням центральної нервової системи
Вірус сказу собак небезпечний тим, що викликає ураження нервових клітин. Це призводить до виникнення збудження і через деякий час до паралічу.
Усім відомо, що сказ собак – небезпечне захворювання, яке має смертельний результат. Збудником хвороби є ліссовірус із сімейства рабдовірусів. В тваринний організм вірус сказу проникає разом із зараженою слиною під час укусу чи ослиненні слизових оболонок чи шкірних покривів. Ліссовірус проникає до центральної нервової системі через нервові волокна, де в спинному та головному мозку починає розмножуватись. Далі він переходить у периферичні органи та слинні залози. До цих місць локалізації вірус проникає за 10 днів до появи клінічних ознак захворювання. Відповідно, якщо протягом 10 днів тварина не сказиться, це означає, що вірус вже не проявиться. До появи клінічних ознак від ослинення рани чи укусу хворої тварини може пройти від 14 днів до 3-х місяців.
Вірус сказу собак небезпечний тим, що викликає ураження нервових клітин. Це призводить до виникнення збудження і через деякий час до паралічу. В природніх умовах основним джерелом вірусу сказу є дикі тварини, такі як шакали, лисиці і вовки, а також бродячі кішки та собаки. У тварин патогенний вірус локалізується у слинних залозах, органах нервової системи, внутрішніх органах. Доведено, що вірус не міститься у сечі, молоці та жовчі.
При виявлені сказу у собак суттєво змінюється поведінка. Тварина постійно метушиться, намагається сховатися у затемнених місцях, споживає неїстівні предмети, ловить комах. У собаки може спостерігатися сильна слинотеча та блювота. Через деякий час собака стає агресивною: кусається, кидається і навіть може напасти на власника. Якщо дивитися на тварину, то можна помітити косоокість. Починає проявлятися параліч нижньої щелепи та глотки, собака гавкає хриплим голосом. Тварина хоче, але не може пити воду, можна помітити судоми, після чого розпочинається стадія паралічу. Через тиждень від появи перших ознак, як правило, настає смерть. Рідше, але все-таки буває, тиха форма перебігу сказу у собак. При цьому агресія у тварини відсутня, із симптомів хвороби проявляється слинотеча, параліч нижньої щелепи та глотки, слабкість кінцівок. Буйна форма має дещо інші ознаки: млявість, поганий апетит, тварина уникає людей і не бажає виконувати команди. Лише в рідких випадках прояв абсолютно протилежний: тварина лагідна, нав’язлива, переслідує господаря і треться об нього головою. У місці укусу з’являється свербіж, тварина постійно дивиться в одну точку, а зіниці дуже розширені. Це проявляється протягом 2-5 днів. Далі агресивність підкріплюється люттю і будь-яке подразнення, такі як крик, світло, шум, у собаки викликає буйство. Слина дуже рясно тече, вивалюється язик, рогівка мутніє, далі – параліч і гибель. В пік розвитку сказу у собак температура тіла підвищується до 40-42°С. Важливо відмітити, що в такому стані лікування є не ефективним. Хворих собак рекомендують присипати. При перших же ознаках сказу у собак необхідно негайно тварину відвести до ветеринарного лікаря, а власник має звернутися в поліклініку для отримання ряду щеплень.
Вакцинація собак – основна профілактична міра. Починати робити щеплення для собак від сказу потрібно вже в ранньому віці, коли імунна система ще не остаточно сформована. Проводять їх один раз на рік. Іноді навіть при проведенні вакцинації собак хвороба все ж таки проявляється. Це може відбутися по причині того, що вакцина не якісна. Вона попереджає захворювання у 96-98% випадках. Антитіла починають з’являтися через 14 днів після вакцинації і досягають максимуму десь через 30-40 днів.
